Інфінітив (Infinitive)
Інфінітив є формою дієслова в англійській мові, яка використовується без специфічних закінчень часу та особових закінчень. Він може виконувати функцію іменника, прикметника або прислівника.
Існують два типи інфінітиву в англійській мові: базовий (без частки "to") і повний (з часткою "to").
1. Базовий інфінітив (без "to"):
- Вживається після дієслів модальності, таких як can, could, may, might, must, should, would і деяких інших: I can swim. (Я можу плавати.)
- Вживається після допоміжного дієслова do в заперечних та питальних реченнях: Did you see him? (Чи бачив ти його?)
- Вживається після деяких дієслів сприйняття, наприклад see, hear, watch, feel: I heard her sing. (Я чув, як вона співала.)
2. Повний інфінітив (з "to"):
- Вживається після більшості дієслів, наприклад want, need, like, love, hate: I want to go. (Я хочу йти.)
- Вживається після дієслів, що виражають намір, ціль, обов'язок, наприклад intend, hope, plan, promise: She intends to study abroad. (Вона має намір навчатися за кордоном.)
- Вживається після дієслів, які управляють інфінітивом, наприклад agree, decide, learn, manage: They agreed to help. (Вони погодилися допомогти.)
Також варто зазначити, що деякі дієслова можуть використовуватися як з базовим, так і з повним інфінітивом зі зміною значення. Наприклад, "stop" з базовим інфінітивом вказує на припинення дії (He stopped running - Він перестав бігти), а з повним інфінітивом вказує на припин
Коментарі
Всього коментарів: 0