Іменник
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактиль).
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.
Іменник має групи за значенням:
• загальні назви — власні назви;
• назви істот — назви неістот;
• конкретні — абстрактні;
• збірні;
• речовинні.
Рід іменників:
Іменники можуть бути також:
· неузгодженим означенням (Рука Сашка лягла на моє плече);
· іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
· обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).
Загальні іменники позначають предмети в цілому. Загальна назва – це узагальнене найменування низки однотипних предметів. Наприклад: країна, гора, питання.
Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи. Власна назва – це назва якогось одного предмета (індивідуальна) з низки однотипних.
До власних назв належать імена і прізвища людей, назви божеств і міфологічних істот, дійових осіб у казках, клички тварин, назви історичних подій, астрономічні й географічні назви, назви свят, вулиць, держав, станцій, організацій, заводів, газет, книжок, творів, фільмів, автомобілів тощо. Наприклад: Снігуронька, Плутон, озеро Байкал, журнал «Соняшник».
Усі іменники поділяють на назви істот (люди, тварини, міфічні істоти, шахові фігури, назви померлих) і неістот (предмети, сукупність істот, назви організмів).
У граматиці предметами називають об’єкти живої і неживої природи (дитина, море), назви дій (біг), ознак (зелень), почуттів і станів (ненависть, сон).
Збірними називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається, як одне ціле. Наприклад: юнацтво, насіння, листя.
Перевірте себе. Випишіть іменники без прийменників підряд у тому порядку, у якому відмінку вони стоять: 1) у називному; 2) у родовому; 3) у давальному і т.д.
Свічка, (на) кінець, (з) примусу, (завдяки) витривалості, справа, (з) успіхом, (при) здоров’ї, (круг) Києва, (про) князів, (в) ООН, (перед) кладкою, (за) участі, (услід) онукам, (у) далечінь, (за) вітром, (наперекір) бурям, (по) склі.
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.
Іменник має групи за значенням:
• загальні назви — власні назви;
• назви істот — назви неістот;
• конкретні — абстрактні;
• збірні;
• речовинні.
Рід іменників:
- Чоловічий (син, шлях, прибій)
- Жіночий (сестра, продавчиня, любов)
- Середній (золото, обличчя, цуценя)
- Називний (хто? що?)
- Родовий (кого? чого?)
- Давальний (кому? чому?)
- Знахідний (кого? що?)
- Орудний (ким? чим?)
- Місцевий (на кому? на чому?)
- Кличний – не має питань, уживається для звертання.
Іменники можуть бути також:
· неузгодженим означенням (Рука Сашка лягла на моє плече);
· іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
· обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).
Загальні іменники позначають предмети в цілому. Загальна назва – це узагальнене найменування низки однотипних предметів. Наприклад: країна, гора, питання.
Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи. Власна назва – це назва якогось одного предмета (індивідуальна) з низки однотипних.
До власних назв належать імена і прізвища людей, назви божеств і міфологічних істот, дійових осіб у казках, клички тварин, назви історичних подій, астрономічні й географічні назви, назви свят, вулиць, держав, станцій, організацій, заводів, газет, книжок, творів, фільмів, автомобілів тощо. Наприклад: Снігуронька, Плутон, озеро Байкал, журнал «Соняшник».
Усі іменники поділяють на назви істот (люди, тварини, міфічні істоти, шахові фігури, назви померлих) і неістот (предмети, сукупність істот, назви організмів).
У граматиці предметами називають об’єкти живої і неживої природи (дитина, море), назви дій (біг), ознак (зелень), почуттів і станів (ненависть, сон).
Збірними називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається, як одне ціле. Наприклад: юнацтво, насіння, листя.
Перевірте себе. Випишіть іменники без прийменників підряд у тому порядку, у якому відмінку вони стоять: 1) у називному; 2) у родовому; 3) у давальному і т.д.
Свічка, (на) кінець, (з) примусу, (завдяки) витривалості, справа, (з) успіхом, (при) здоров’ї, (круг) Києва, (про) князів, (в) ООН, (перед) кладкою, (за) участі, (услід) онукам, (у) далечінь, (за) вітром, (наперекір) бурям, (по) склі.
Залишити свій коментар