Фразеологія

Фразеологія - це розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови.

Фразеологія порівняно молода галузь в українському мовознавстві (виділилася з кінця 40-х років ХХ століття), але сьогодні відомі фразеологи розробили різні аспекти цієї дисципліни (Г.М. Удовиченко, Л.Г. Скрипник, М.А. Жовтобрюх, Ф.П. Медведєв, М.Ф. Алефіренко, Л.Г. Авксентьєв, В.Д. Ужченко, Ю.Ф. Прадід). Українська фразеологія вивчається у синхронному і діахронному планах. Сучасна наука фразеологія за об’єкт вивчення має стійкі вислови, їх семантику, структуру, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями. Вона найтісніше пов’язана з л е к с и ч н о ю с и с т е м о ю (зі словом як предметом вивчення лексикології), із с и н т а к с и с о м (словосполучення і речення). Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з цими одиницями мови, а з другого – відрізняються від них. Фразеологічний зворот – це окрема, самостійна одиниця мови, здатна виражати свою семантику, вступати у різні смислові та граматичні зв’язки з іншими одиницями мови.

Класифікація фразеологізмів

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як точити ляси - вести пусті розмови, пекти раків – червоніти від сорому, дати кучми – побити, підсунути свиню – підступно завдати прикрощів комусь, збити з пантелику – викликати розгубленість у кого-небудь.

Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів. Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Як приклади можна навести такі фразеологічні єдності: зробити з мухи слона – перебільшити щось, пальцем не ворухнути – нічого не зробити, мілко плавати – не мати достатніх здібностей, прикусити язик – замовчати, тримати камінь за пазухою – приховувати ненависть до кого-небудь, гнути спину - важко працювати, плисти за течією – пасивно підкорятися обставинам. Як бачимо для фразеологічних єдностей характерна семантично двоплановість.

Фразеологічні сполучення – звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв’язне значення. Наприклад: брати участь, досада бере, розквасити ніс. У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізую таке значення, як правило, тільки у цьому звороті. Слово брати має значення «проймати» тільки зі словами досада, злість (не модна сказати одержати гроші тощо).

Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів з вільним значенням. Фразеологічні вирази – це прислів’я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки і культури: Не все золото що блищить, крапля камінь точить, сім раз від мір, один відріж. 
Фразеологізми – це майже завжди яскраві, образні вирази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.

Поняття фразеології

    До фразеологізмів відносяться також мовні штампи, прислів’я й приказки, крилаті вирази.
 Більшість фразеологізмів з’явилося в процесі спостереження за навколишньою дійсністю – історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю  і побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним та рослинним світом.

       Фразеологізми – стійки словосполучення. Це готові сполучення слів, які не створюються в мовлені подібно до вільних словосполучень (новий костюм, великий будинок, читати газети, йти до школи), а відтворюються: якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його вилучає, як і слово в готовому вигляді зі свого фразеологічного запасу, а не будує його заново. Таким чином фразеологізм характеризуються відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю, непроникністю.  Достатньо навіть однієї з перелічених ознак, щоб вважати словосполучення фразеологізмом. Усі ці ознаки зближують фразеологізм зі словом. Переважна більшість фразеологізмів еквівалентна  окремому слову, і як окремі слова, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного знака: нуль без палички = ніщо; буз року тиждень=недавно; кіт наплакав=мало; ні кола ні двора=нічого; пекти раків=червоніти; лізти вічі=набридати.

     На відміну від вільного словосполучення, де кожне повнозначне слово е окремим членом речення, фразеологізм у цілому виступає єдиним членом речення. З вільним словосполученням фразеологізм зближується тим, що складається з окремих слів, тобто е нарізно - оформленим.   
    Слово має один наголос, а фразеологізм має стільки наголосів, скільки є в ньому повнозначних слів.